МІЛІЦІЯ ДЛЯ «ЧАЙНИКІВ»
Nov 252011
 

Київ, 25.11.2011

«Українська правда» опублікувала відповідь Апеляційного суду міста Києва на інформаційний запит щодо суддів закріплених у ньому за Печерським судом, в якій було відмовлено в наданні інформації. Даний запит був надісланий в контексті «газової» справи Юлії Тимошенко.

Я вирішив провести невеличку правову експертизу цієї відповіді і законності такої відмови. Нижче подано скан листа з суду.

Відповідь Апеляційного суду м. Києва на запит Укрправди

Нажаль, я не бачив самого інформаційного запиту, але із тексту відповіді видно, що запитується інформація, яка міститься в протоколах зборів суддів, які наказом Державної судової адміністарції України було віднесено до службової інфомрації.

Зветаю увагу на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

  • виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
  • розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
  • шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Це так званий трискладовий тест. Тож, давайте розберемо кожну з цих вимог.

Чи є в запитуваній інформації загроза заворушень чи злочинів, загроза національній безпеці, територіальній цілісності, громадському порядку, загроза здоров’ю населення, репутації або правам інших людей, загроза розголошення інформації, одержаної конфіденційно, загроза авторитету і неупередженості правосуддя? Думаю, відповідь очевидна. Більш того, в мене навпаки виникає питання щодо упередженості правосуддя.

Чи завдасть розголошення запитуваної інформації істотної шкоди цим інтересам? Як на мене, так тут взагалі ніякої шкоди немає.

Чи шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її триманні? А ви ще візьміть до уваги загальносвітовий інтерес щодо справи Тимошенко. На мою думку — ні.

Тож, якщо на всі три запитання ми відповіли «ні», а для обмеження доступу треба відповісти на всі «так», то про про яке «не має підстав для надання Вам запитуваної інформації» йде мова?

Більш того, згідно ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ; якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Тож, якщо протоколи засідань суддів і були віднесені Державною судовою адміністарцією України до службових документів, то з них треба зробити витяги і надати інформацію, доступ до якої, як ми вже встановили за трискладовим тестом, необмежений.

Думаю, заступник голови суду Принюк М. В., який підписав відповідь, повинен знати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А зовсім не на власний розсуд, і тлумачучи закони так, як зручніше.

Так що, на мою думку, за таку безпідставну відмову, прокуратура повинна притягнути заступника голови Апеляційного суду міста Києва до адміністративної відповідальності, як це передбачає ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.