МІЛІЦІЯ ДЛЯ «ЧАЙНИКІВ»
May 072011
 

Київ, 07.05.2011

Почалось все з того, що я зі знайомими їхав поїздом на західну Україну. В нашій «купешці» (в лапках тому, що їхали ми плацкартом) сидів «піддатий» чоловік на ім’я Іван, якого ми охрестили «дядя Ваня». Був абсолютно спокійним, нікого не зачіпав, громадський порядок не порушував. Трохи пізніше ми помітили, як до нього підійшов провідник і щось запитав (мабуть квиток?), і після цього вони посварились. Причину сварки я не знаю, але провідник пообіцяв висадити його на найближчій станції. Так і сталося. На першій же зупинці потягу в наш вагон зайшов наряд міліції і почав робити спроби висадити Івана. Ми зі знайомими обурились цим, виступивши на підтримку пасажира. Проте, міліція не звертаючи на нас увагу, продовжувала робити свою справу. Провідник почав складати акт висадки, але, не завершивши цього, віддав його міліціонеру. Коли я звернувся до правоохоронця з пропозицією виступити в якості свідка і записати до акту свої показання, мені було відмовлено. Після того, як міліція висадила пасажира, а поїзд поїхав далі, ми, розуміючи, що з Іваном буде далі, вирішили написати скаргу начальнику поїзду на дії провідника. Думаю, ви зрозумієте наші мотиви, адже, якщо навіть якісь гроші чи цінні речі в Івана і були, то він з ними попрощається, після спілкування зі стражами порядку. І як йому добиратись додому — невідомо. Я написав скаргу, і окрім мене її підписало ще 16 пасажирів, всього — 17 осіб.

Нижче публікую саму скаргу. Вибачайте за поганий почерк.

Скарга до начальника поїзда 01
Скарга до начальника поїзда 02

Дану скаргу було подано начальнику поїзда, в кінці якої він написав відповідідь, на яких саме підставах було висаджено пасажира Івана. По поверненню додому, я перечитав дані правила і з’ясував, що висаджувати мали право тільки у разі, якщо б пасажир порушував громадський спокій, а не тільки був у стані сп’яніння. На що мною було написано скаргу до Міністерства транспорту та до самої Укрзалізниці.

Скарга до Укрзалізниці та Мінтрансу 01

У відповідь я отримав якусь маячню, наче пасажир розпивав у тамбурі спиртні напої і висловлювався у грубій формі. Проте, звертаю вашу увагу на те, що Іван знаходився біля нас, а не в тамбурі, і, більш того, був у досить глибокому стані сп’яніння, навіть не стояв на ногах (міліція виводила його під руки), тобто яким чином він міг щось розпивати в тамбурі — не зрозуміло.

Відповідь з Укрзалізниці

У відповіді була і інша маячня, з посиланням на Закон, який взагалі даної ситуації не стосувався. На це я написав скаргу до Кабінету міністрів України.

Скарга до Кабміну 01
Скарга до Кабміну 02

Кабмін розписав дану скаргу на Мінтранс, а той, в свою чергу, знову на Укрзалізницю. У відповіді, Укрзалізниця вже змінила тактику і повідомила, що начебто зв’язувалась з пасажирами, що підписали акт та скаргу, для отримання детальної інформації. Проте, як ви пам’ятаєте, з пасажирів ніхто акт не підписував. Більш того, мені було відмовлено виступити в якості свідка. Також, у відповіді написали, що дзвонили і мені, та я не відповідав. При цьому, відповідально заявляю, що мені вони не телефонували. Окрім того, в мене на мобільному налаштовано автовідповідач, на який ніяких повідомлень від них не надходило.

Відповідь з Укрзалізниці на скаргу в КМУ 01
Відповідь з Укрзалізниці на скаргу в КМУ 02

Після цього, через бездіяльність чиновників, я вирішив написати скаргу до Київської прокуратури.

Скарга до Київської прокуратури 01
Скарга до Київської прокуратури 02

Київська прокуратура розписала це на Транспортну прокуратуру. Звідти мені зателефонував помічник помічника прокурора і ввічливо запросив їх відвідати. Приїхавши туди, я надав показання. По суті, написав те ж саме, що і в скарзі. Як виявилось, «такий порядок». Ще запитали, навіщо мені це потрібно. Коли я відповів, що для того, щоб жити в правовій державі, потрібно діяти згідно законів, а не керуючись власною неприязню, як це зробив провідник, питань до мене більше не було. Мабуть, вони все знають про правову державу і про те, що органи влади мають діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України… 🙂 Після цього, мені пообіцяли відповісти у встановлений законом термін. Через деякий час я отримав «відписку», що порушень не знайдено.

Відповідь з Транспортної прокуратури

Оскільки вони просто проігнорували всі факти, викладені мною, я написав скаргу до Генеральної прокуратури України.

Скарга до Генеральної прокуратури 01
Скарга до Генеральної прокуратури 02
Скарга до Генеральної прокуратури 03

Генеральна прокуратура розписала скаргу на Київську, а Київська на Транспортну. З якої я отримав наступну відповідь.

Відповідь з Транспортної прокуратури 02

Ось так мені порадили оскаржувати до прокуратури вищого рівня. І це при тому, що я вже звертався в Генеральну…

Ну що ж. Як на мене, коментарі тут зайві. Ось така в нас провова держава зі свавіллям залізничників, нереагуванням їх керівництва, бездіяльністю органів прокуратури та ігноруванням позиції громадськості… Залишаєтсья тільки сподіватись, що провіднику і покриваючим його чиновникам вставили хоча б маленького пістончика… 🙂

P.S. Шановний пане Іване, якщо ви зараз читаєте цю публікацію — знайте, я зробив все можливе… 🙂

  • Астра

    Не часто зустрічаєш Людей з великої букви. Моя повага, Вам, пане Андрій! Коли “не пофіг” – це вже є величезна сила! Хай вам щастить! Хай береже вас Бог!

    “ви не надали доручення на представництво інтересів Івана”. А як же власні інтереси, – інтерес як працюють правоохоронні органи в моїй дерджаві?… Вони всі писали вам відповіді про “пасажира”, навіть не знаючи його прізвища…
    Що за Держава…. 🙁

  • Іван Галенко

    Андрію, в таких питаннях у мене також є власний досвід й запевняю, що Ви порушили деякі ЇХНІ правила. Та я шаную Вашу наполегливість і у майбутньому готовий допомагати у таких справах.

    У тому що Ви порушили їхні правила – не Ваша провина, хоча Ви і є членом ГР при правоохоронних органах. У цій історії “крайнім” залишався Іван, й це була Вашою помилкою. Насправді, “крайні” – зовсім інші люди й тут ключик до бюрократичної машини. В результаті, зло не покаране… Щодо пянички, то не варто його жаліти…

  • Александр

    Андрей,спасибо Вам,за то, что есть ещё НЕБЕЗРАЗЛИЧНЫЕ люди,а бюрократ он и в Африке…,а как Ваши контакты с С.П.Мавроди?,ответил ли он на Ваш вызов??!

    • Спасибо!

      > как Ваши контакты с С.П.Мавроди?,ответил ли он на Ваш вызов??!

      Нет, не ответил. Видать, ему нечего сказать на мои аргументы 🙂

      • Repa-71

        Андрей, тебе что, нехрен делать? Ты просто не ехал с таким соседом сутки, от которого воняет закусоном и водкой, и ета смесь разбавляет воздух в окружности 5 метров. Учитывая то что вагон есть закрытое пространство, то поездка запомнилась бы надолгоё Пожалей людей, которые ехали в тот рейс и избавились от газовой атаки и не занимайся ерундой. Ты ж человек а не бумагомаратель. Отдохни от бумаг – проводник прав ибо он защищал большинство от пьяного меньшинства

        • Пассажир, про которого я писал, ничем не вонял и общественный порядок не нарушал.

  • Pingback: Ініціативну громаду — у громадську раду #13 «МІУ чи цирк?» » Андрей Богданович()

  • Валера

    чото у меня 2 и 2 с ваших слов не складывается
    имеем ваши слова
    “У відповідь я отримав якусь маячню, наче пасажир розпивав у тамбурі спиртні напої і висловлювався у грубій формі. Проте, звертаю вашу увагу на те, що Іван знаходився біля нас, а не в тамбурі, і, більш того, був у досить глибокому стані сп’яніння, навіть не стояв на ногах (міліція виводила його під руки), тобто яким чином він міг щось розпивати в тамбурі — не зрозуміло.”
    Скарга від 22.11
    “Але висаджений пасажир не був у явно вираженому нетверезому стані”

    • Малось на увазі, що він не порушував громадський порядок. Не «буянив», через свій стан сп’яніння.

      • Валера

        ну тут как бы на лицо подмена понятий, можно же было так и написать. а так пишу одно но на самом деле прошу понимать это так то.

        • У всех разное восприятие. К тому же никто из нас не являлся наркологом, чтобы устанавливать степень опьянения.

          Но в любом случае, это не давало права высаживать пассажира — причиной высадки мог быть лишь факт состояния опьянения и нарушение общественного порядка. Но порядок не нарушался, было только опьянение.

          • Валера

            смешно вы корелируете ваше личное восприятие и закон.

            • Я читаю лишь то, что написано в законе. Есть логическое И, а есть логическое ИЛИ. Булевая математика. Почитайте.

            • Валера

              тю так у а уменя претензий к “та” нет. я прекрасно понял что есть обязательным условием для высадки пасажира.

          • Валера

            с таким успехом, можно написать что проводника личное восприятие позволило ему оценить эту ситуацию как адекватной его действиям, не?

            • Нет. Согласно Конституции Украины, органы власти и их должностные лица должны действовать лишь в рамках своих полномочий и в способ, предусмотренный Законом.

              • Валера

                а шо проводник уже стал госслужащим?

                • Он должностное лицо

                  • Валера

                    должностное лицо органов власти? о_О
                    процитирую ваши слова “У всех разное восприятие.” исходя из ваших слов, проводник вправе был оценить ситуацию так как оценил, может у него гипертрофированное чувство ответственности.

                    • Да. Железная дорога подчинена Министерству транспорта и связи Украины (сейчас — Министерству инфраструктуры).

                      Всё равно, как он оценил. Для этого и направлялись жалобы, чтобы учли все строны (включая показания 17 пассажиров), а не только “гипертрофированное чувство ответственности”.

                  • Валера

                    в его служебной инструкции указано чтобы он делал опрос пасажиров перед определенными действиями?
                    чо то в ваших словах кроме передергивания фактов, по крайней мере в общении со мной я не вижу”

                    • Я понятия не имею, что написано в его служебной инструкции. Но высадил он не законно, и этот факт подтвердили 17 пассажиров. А власть — бездействует.

  • Віктор

    За Вашими словами:
    1. Іван був у досить глибокому стані сп’яніння, навіть не стояв на ногах (міліція виводила його під руки);
    2. Він не порушував громадський порядок. Не «буянив», через свій стан сп’яніння.
    Я вважаю, що знаходження у громадському місці (вагоні потяга) у стані сп’яніння (будь-якому) повинно засуджуватися, а не виправдовуватися. Алкоголізм – явище, з яким суспільство повинно боротися та засуджувати. Люди, що з’являються у громадських місцях у такому стані, повинні засуджуватися (хоча б і морально, але обов’язково). Прикро, що Ви витратили свій час (у даному конкретному випадку) …

    • Я поважаю вашу думку, і також засуджую алкоголізм, але закон є закон, і правила є правила. І за правилами перевезення пасажирів, провідник не міг висаджувати Івана.

  • Pingback: Богданович VS Мінінфраструктури & Укрзалізниця | Право Знати()

  • Wikarr

    Звичайно я засуджую алкоголізм, але не можна отак п’яного чоловіка викидати з вагона. Я вважаю , якщо він не порушує громадського порядку до нього взагалі ніяких притензій. Коли заходиш у вагон , а там такий запашок “духмяний” і все таке, та ще в придачу не можна відкривати вікна. вам хочеться від туди тікати , а увас квиток і їхати всю ніч, то від цього більше неприємно ніж від п’яного чоловіка! І всі їдуть мовчать, а як п’ний чоловік і нікого не чипає